Вiтри, вiтри...
http://stihi.ru/2018/06/03/5491
-----------------------------------
Вітри, вітри, степів моїх утіха,
Сільська розрада, часом дивний страх,
О, скільки ж вас гніздилося у стріхах
І ночувало в теплих димарях.
Вітри, вітри, всевладні і байдужі,
Із крилами потужних вітряків,
О, скільки ж вас пронизувало душі
Моїх спочилих в часі земляків.
Вітри, вітри, космічні таємниці,
Ви за пустим селом наглядачі,
В розбиті хатні б’єтеся зіниці
І протягами плачете вночі.
Вітри, вітри, в селі безлюдно й лунко,
То в біле, то в зелене гусне час…
І запахи, і сльози, й поцілунки
Вітри спивали в кожного із нас.
Нема від часу втечі і відключень.
О, скільки вмерло і вмирає сіл…
І з тими, хто пішов, нема сполучень…
Вітри, вітри і пустки навдокіл…
**************************************
Ветра, ветра, степей моих утеха,
Села отрада и неясный страх,
О, сколько ж вас гнездилось раньше в стрехах
И ночевало в теплых дымарях.
Ветра, ветра, всевластно, равнодушно
И с крыльями могучих ветряков,
О, сколько ж вас пронизывало души
Моих в веках усопших земляков.
Ветра, ветра, космические тайны,
Что за пустыми сёлами глядят,
Вы сквозняками плачете печально,
В зрачки разбитые стучитесь хат.
Ветра, ветра, в селе моём безлюдно,
То белый , то зелёный стынет час...
И запахи, и слезы, поцелуи
Всё пьют ветра из каждого из нас.
От времени , увы, нет отключений.
О , сколько умирает нынче сёл...
И с теми, кто ушел, нет сообщений ...
Ветра, ветра... И пустоты укор.