Вiн жде мене
http://stihi.ru/2019/01/02/9374
----------------------------------
В морозну ніч веду свою задуму
У посинілий сніговий бісквіт…
Невсипний біль і кілометри суму
Біжать удаль, до батькових воріт.
Він сам, отам, за пишними снігами
Вітристу зиму вкотре вколисав.
І кожен вечір змерзлими руками
Складує дні у розблиски заграв.
Він сам, отам, де вулиці незрячі
Бояться фар і гуркоту машин,
Де димарі уперто і терпляче
Теплом стікають із усіх шпарин.
Де ходять сни сумні по підвіконню,
Де спогади житейські віч-на-віч…
Він жде мене, свою єдину доню –
А раптом я постукаю у ніч…
***********************************
Мороз и ночь. Всё думы не отпустят...
И посиневший снеговой пирог...
Боль неусыпная и мили грусти
Несутся на родительский порог.
Отец... Он там, за пышными снегами,
Укачивает зиму, ветер, птиц...
И каждый вечер мёрзлыми руками
Дни складывает в отблески зарниц.
Отец... Он там, где улицы незряче
Боятся фар, шин, грохота дверей,
Где дымоходы терпеливо прячут
Тепло, текущее из всех щелей.
Где ходят грустно сны по подоконью
И где воспоминания живут...
Он ждет меня, единственную «доню» -
А может, постучу в ночи я вдруг...