Iдеш крізь степ, крізь тишу і туман,
А під ногами ковилі вологі
Й полин рясними росами важкий.
Ідеш, не розбираючи дороги -
Кудись, де стиглих трав легкий дурман,
Де наодинці з волею лиш ти.
І нібито пливеш між білих хмар.
А на душі - ні страху, ні тривоги,
Ані суєт тобі, ні самоти,
Бо із тобою завжди поруч боги.
Ти з їх долоней п'єш святий нектар
І степ в тобі звучить, мов молитви.
І всі твої слова - жива вода -
Коханому б джерела тії пити,
І зцілюватись ними, й через них,
Смакуючи і степ, і волю, й літо,
Без спину цілувать твої вуста,
І мрій, і снів зазнати чарівних.
Так мрієш ти, і мрія та твоя,
Все більше й більше набуває сили -
За те кохання боги й всі світи.
І навіть ворожіння на полину,
І навіть вкрита росами земля
Віщують: "Буде так, як мрієш ти!"
20 травня 2019 рік.
Анонс вірша із третьої книги, яка має вийти в світ у цьому році.