МИКОЛА РУДЕНКО
(Перевод с украинского)
Проклятый мир! - сказал я после
боя,
Когда увидел груду тел в траве. -
С чего мне вдруг утешиться тобою,
Не понимая, есть ли жизнь во мне? ..
А соловей сердечно и нескупо
Завёл такую песенную речь,
Что я подумал: разве это трупы?
Тут смерть и та должна была полечь.
Треск веток оборвал мои раздумья,
А солнце заливало лаской твердь...
Нет в этом мире большего безумья,
Чем полагать, что где-то рыщет смерть.
Природа не глумится над сынами:
В дом Солнца, что у неба на краю -
По лезвию луча пошли за нами
Все, кто полёг в недавнем том бою.
И только тот, кто целился нам в спину,
Когда в боях мы были не смелы,
Слепым чертям месил кроваво глину
И самогон хлестал из-под полы.
Ну а потом вдове стучал в оконце
Прикладом:
- Лей, старуха, в котелок! ..
Его не примут ни Земля, ни Солнце -
Ему ещё до смерти вышел срок.
19.01.74
Після бою
Проклятий світ! — я мовив після
бою,
Коли побачив трупи у траві —
Чому я мушу втішитись тобою,
Не знаючи, ми — мертві чи живі?..
А соловейко щиро і нескупо
Почав своє — війни йому нема.
І я подумав: то були не трупи,
Бо тут повинна вмерти смерть сама.
Тріщало під підошвами галуззя,
А сонце ліс виповнювало вщерть…
Немає в світі більшого безглуздя,
Ніж вірити, що нас чекає смерть.
Природа не глумиться над синами:
У Сонце — в хату зоряну свою —
По лезу променя пішли над нами
Усі, хто ліг в недавньому бою.
І тільки той, хто цілив нам у спину.
Щоб ми зненацька з бою не втекли,
Сліпим чортам місив криваву глину
І дудлив самогонку з-під поли.
А потім удовиці у віконце
Гатив прикладом:
— Гей, налий, стара!..
Його не приймуть ні Земля, ні Сонце —
Такий іще до смерті помира.
19.01.74