Леся Украинка
(Перевод с украинского)
Не жаль мне, что любовь - лишь горький звук,
И что идёт своей дорогой каждый.
Не говори, что встретимся однажды!
Не встретимся, я это знаю, друг.
Любить тебя - погибельно и глупо:
Ты словно дуб и крепкий, и высокий,
А я - как плющ пониклый, одинокий, -
Плюща объятья губят силу дуба.
Но без приюта плющ зелёный вянет,
Я не завяну, я найду руины,
И стен убогих обвивая спины,
Зелёный плющ отделкою им станет.
В стране печали ветер дверью скрипнет
И принесёт мне эхо разговора
Возлюбленного дуба в шуме бора, -
И память лет любимых не погибнет.
Відповідь
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в'яне,
Я не зав'яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви, –
І спогад любих літ повік не згине.