Я учу другие языки через собственные переводы. Очень полезно. От того, что стремлюсь к "подстрочечному" переводу, может страдать качество поэзии. Поэтому будьте снисходительны. А Автора превзойти невозможно.
Цветы мне говорят - прощай, Говорять квіти - прощавай,
Головками склоняясь ниже, Клонясь голівками додолу,
Что я навеки не увижу Що не побачу я ніколи
Ее лицо и отчий край. Ії обличчя й рідний край.
Любимая, ну, что ж! Ну, что ж! Моя любове, що ж, ну, що ж!
Я видел их и видел землю, Я бачив їх і всю країну
И эту гробовую дрожь І цю, майже трунову, дрож
Как ласку новую приемлю. Як нові пестощі зустріну.
И потому, что я постиг Лише тому, що я пройшов
Всю жизнь, пройдя с улыбкой мимо,- Із посмішкою все життя.
Я говорю на каждый миг, Повторюю я знов і знов
Что все на свете повторимо. Що ще відновиться буття.
Не все ль равно - придет другой, І все одно, хто б то не був,
Печаль ушедшего не сгложет, Той, що покинув, не сумує,
Оставленной и дорогой І та, він про яку забув,
Пришедший лучше песню сложит. Кохання пісню ще почує.
И, песне внемля в тишине, Як пісню слухає чутливо
Любимая с другим любимым, Кохана із новим коханим,
Быть может, вспомнит обо мне Про мене згадує, можливо,
Как о цветке неповторимом. Про диво - квітку, що не в»яне.