Я намагався пояснити вірш,
наскільки вірш можливо пояснити,
бо деякі читачки, наче діти,
заплачуть навіть, як не поясниш.
Я намагався пояснити вірш
людині, що не розуміла віршів.
Питалася людина: як ти пишеш?
Чому ти пишеш вірші? Не мовчи ж...
Не відповім... Не знаю, як пишу...
На ранок – вірш, немов чужий, читаю.
Не вірш мене чекає – я чекаю
на вірш і вдячний кожному віршу
за те, що він мене не оминув,
що він обрав мене... Я щиро вдячний.
І кожен вірш новий – нова удача.
І мрію, що зустріну ще одну...
А пояснити вірш – це не моє...
Хіба що все життя переповісти.
На кожен вірш піде днів двісті-триста.
Чи навіть більше... Ще питання є?..