Все вирішує дієслово.
Як знебожиться – то «молю»,
а як вищаститься любові,
то доречним буде – «люблю».
Як знедолиться – «не здаюся!».
Як зашпортався – «підведусь!».
Як чекатиму – то «діждуся!».
Як навіки – то «не вернусь!».
А буває, що слова мало.
Дієслова буває брак...
І обіймеш її зухвало,
і цілуєш – без слів отак...