Давно учусь, а знаю мало,
Как в басне "воз и ныне там"...
Сама судьбу свою писала,
Сама платила по счетам...
Не всё в ней так, как мне хотелось,
Вернее всё не так, увы...
Когда так было, что вертелась
Земля по прихоти молвы?!
Я шила грубо, складка к складке,
как след, стежки "на полотне"
Жизнь поступает с нами гадко,
От этого так больно мне...
Наш путь, увы, не путь кометы
Ошибок велика цена...
Вновь размывает ночь предметы
Оставив лишь квадрат окна...
Стирает жизнь законов грани
И безысходность, как зима,
И в вязкой подлости обмана
Всё время я тону сама,
В трясине глупых заблуждений,
Так трудно путь найти назад,
Судьба нас ставит на колени,
Жизнь объявляет "шах и мат"!
Теряют всякий смысл событья,
Теряет ВСЁ дальнейший смысл!
Моё движенье "по наитью"
По сути лишь паденье вниз...
И поле синью васильковой
Глядится в небо в росах слёз
И пишет жизнь судьбы основы
На тонких линиях берёз...
***
Я, ДОВГО вчившись, знаю ТРІШКИ,
І нині ще на місці віз...
Присядьмо, доле,"на доріжку"
Не треба розпачу і сліз...
Не все є так, як нам хотілось,
А радше, все - не так зовсім !
Життя нітрохи не змінилось,
Щоб там не вигадалось їм...
Сувора нитка грубо й видко
Лягла на білім полотні,
І доля з нами грає бридко,
І часом боляче мені...
Життя не світлий шлях комети,
Астральний сенс,то річ складна,
Ніч "розтушовує" предмети,
Помітно лиш квадрат вікна...
Все решта стерто, млосно, тьмяно,
Ні в чому певності нема,
В незаперечності омани,
Раз по раз грузну я сама...
У таємничості ілюзій,
В затертій скутості ідей,
Втрачають чіткість люди-друзі,
Не розпізнати блиск очей...
Втрачають сенс події, дати,
У вчинків вже нема ваги,
І ми не може сказати,
Що не в порядку навкруги!
Лиш очі, польові волошки
Зорять у небо в росах сліз...
Ліс, мов шкільна зелена дошка
У тонких лініях беріз...
14.02.21