Сон – часопростір, де все прискорюється і теплішає.
Просто дотики, просто торкання двох душ – що ще вище є?
Просто тепло, що його зазвичай, мабуть, не вистачає
(адже такі термодефіцитні у нас звичаї).
Просто брак ніжності, дружності, насолоди,
Надмір погорди, байдужості та свободи...
Тому у сни тепло нечуване проростає.
Тільки у сни, бо такі ось холодні наші звичаї.
Й навіть як сон напівпроміня раптом стає теплішим,
Хочеться просто втекти, доки градус не став ще вищим,
Просто втекти, поки серце теплом не покрає,
Просто втекти, ще до сонця на небокраї,
Просто втекти, як вода в мовчазнім ручаї...
Щоб не змінились раптом наші звичаї.
01.02.21