Спи, мой мальчик,
серый зайчик,
ветер в дымаре...
в небе месяц
Бог подвесил
Тихо в январе...
Я писала,
Вышивала
Снежную канву...
Я в метели,
Еле-еле,-
До колен в снегу!...
Поле - солью,
Давней болью,
Тяжко: не взлететь!
Разобралась
Ошибалась,
Прочитала: "... смерть..."
Для побега
Много снега
Проще сразу лечь...
Я молчала,
Заметало,
Домело до плеч!..
Страшно "славы"?
Боже правый!
Страшно пустоты!
Сердцу грустно,
В сердце пусто..
Раньше там был ты!
Утром белым
Снегом-мелом
Выровняло всё...
Спи, мой мальчик,
серый зайчик,
Бог тебя спасёт...
***
Спи,мій хлопчик,
мій горобчик
вітер б'є в димар,
в небі місяць
без "двох чисниць"
ходить поміж хмар...
Я писала -
вишивала
Лиштву по краю'....
у заметах
переметах
До колін стою!
Білим полем
Давнім болем
тяжко, не злетіть!
Роздивилась -
помилилась
вийшов час на "жить"!
Віти білі,
поле біле...
Вітер.. пустка.. ніч...
я мовчала, не вгавало
Намело до пліч!...
Страшно "слави"?
Боже правий!-
страшно САМОТИ!
серце ниє,
Без надії...
Був у серці - ТИ!...
Зранку - білим
рівний "килим",
небо голубе...
Спи, мій хлопчик,
мій горобчик,
Бог простить тебе..
10.02.21