Я вільна є і вільна буду
допоки серце ловить рими.
Допоки люди виліковні
в невилікованій труні
бентажать неба алгоритми,
себе шукаючи ззовні,
У зорях, людях, словах Будди
Неволя буде майоріть
У їхніх скронях вікових.
У відображженях сумних
Годинників - люстерок тьми,
Людей бентежачих ззовні,
Я бачу світ і бачу тугу,
невтішну тугу поколінь.
І над руїнами старими
В чужій для когось стороні
бентежать небо алгоритми
мене шукаючи ззовні