МИКОЛА РУДЕНКО
(Перевод с украинского)
Ни похвалы, ни торжества наград,
Ни юбилеев никаких не надо, -
Кусочек неба - вот моя награда,
Где Слово всем народом свято чтят.
Там тлен обходит души испокон,
Малиновая вечность полыхает...
И дар душевный Слово извлекает,
Как извлекает било медный звон.
Ты спрашивать про боль повремени.
Не дай предаться злополучным хворям.
Бей мной по кем-то выкованным зорям
И мною над землёю прозвени.
Дай рифмой яровою прорасти,
Засеять землю драгоценным Словом,
Чтоб пастушком весны белоголовым
Над старым руслом по лугам брести.
Пускай считают каменные лбы,
Что в лести им дарована утеха.
В котомке много слёз и много смеха, -
И в этом - щедрый дар моей судьбы.
И, отстегав кнутом свою зарю,
Смешавши добродетели с грехами,
Облепленный репейника пучками,
Я заново всю землю сотворю ...
СЛОВО
Ані хвали, ні пишних нагород,
Ні ювілейних величань не треба, -
Даруй мені, природо, клаптик неба,
Де владне Слово поселив народ.
Там чесні душі обминає тлін,
Там вічність пломеніє малиново...
Дозволь мені ввійти у тебе, Слово,
Отак, як входить било в мідний дзвін.
Чи боляче - ніколи не питай.
Не дай згадати про біду та хворість.
Ти мною бий об ковану прозорість
І мною над землею калатай.
Дай прорости у ярих зернах рим
І знов посіятись у землю Словом,
Щоб стати пастушком білоголовим
Десь у лугах над річищем старим.
Нехай шукають кам'яні лоби
В нещирих лестощах примарну втіху.
В торбинці повно сліз і повно сміху, -
І заздрить Сонце на мої скарби.
І, відшмагавши батіжком зорю,
Чесноти замісивши із гріхами,
Обліплений рудими реп'яхами,
Я заново цю землю сотворю...