Холодний сніг, морозний вітер,
І лютий справжній, як колись...
А ми обіймами сплелись
У найзакоханіший витвір!
Тепло із вуст: мої цілуєш
Тремтливо-лагідно, до сліз.
Який бажа'ний реалізм!
Душа співає: "Алілуя!"
Роки сніжинками на плечі
Вляглися - скинути не мрій!
Були важкі й легкі... Ти ж мій:
Немає в долі порожнечі!
Не йди й на крок, ні на хвилину!
Такого більше не знайти,
А не знайдеш таку і ти...
Тому до серця твого лину!
Бач, лютий! Сердиться, звіріє:
Його пора, бо ж пан з панів,
Нас роз'єднати не зумів,
А тільки сніг поклав на вії...
(7.02.21)
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://stihi.ru/2021/02/08/6566
Холодный снег, морозный ветер,
Февраль…Свидетель наших уз:
Наивлюблённейший союз,
Когда в объятьях мы, как плети…
Тепло из уст: мои целуешь –
И трепет нежности до слёз…
Мне не ответить на вопрос –
Душа возносит: – Аллилуйя!
Года – снежинками на плечи,
Да так, что скинуть не мечтай!
В них не была лишь пустота –
Тяжельче были и полегче…
На шаг один не отдаляйся:
Ведь мне такого не найти,
И ты не встретишь на пути
Такую…вновь в меня влюбляйся!
Вишь, лютый! Сердится, и мнится
Ему, что царь он из царей!..
Но нас не смог разъять злодей –
Припорошил снежком ресницы…