Серпень завiтав золоточубий:
Посмiшка, в солом"янiм брилi,
Пахли губи, медом пахли губи,
Що вiбрав всi пахощi землi.
Кошик яблук ще й рожевобоких
Та з срiблястим пилом виноград.
Вiльно вiтру на ланах широких.
Створена земля ця для добра.
I лелеки по блискучих скибках,
Згодом в небi, на даху гнiздо.
Не вчимося на чужих помилках,-
Ще далеко заметiль, Рiздво.
По стернi не побiжиш босонiж,
Це тобi не килим з шпоришу.
Щось було колись iз нами... помiж.
Я про це пiзнiше напишу.
ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА