Винуй - не винуй, тільки вже не змінити
Нічого у нашому зовсім житті.
Зів'яло кохання, мов зрізані квіти,
Так, ми помилилися, бо не святі.
Надія, мов келих вина, вся допита,
І юності нашої дні золоті.
Потухле багаттячко не запалити
Холодні слова, і мов попіл пусті.
Та тільки не треба таїти образу,
На сотні замків замикатись в собі,
Бо радість до серця проходить щоразу,
Як тільки знаходим її і в журбі.