Як завжди, у піжмурках хтось виграє.
Завчасно чи пізно - інша розмова.
Втім, вибір у кожного й кожної є,
пріоритетніший вчинок, ніж слово.
Кожна гра чіткі правила має,
їх дотриматись не всім під силу.
Лише той перешкоди долає,
хто не віком, душею зрілий.
Комусь достатньо, може, і краплинки сонця,
щоб серце в темряві не занепало.
Для когось душу навстіж треба, як віконце,
щоб щирість у дуеті крокувала.
Перший ховається, другий його шукає.
По колу, як на цирковій арені.
Третій кохає, а четвертий дозволяє.
Безглузда драма на життєвій сцені...
Дорослі духом апріорі в піжмурки не грають
Йдуть впевнено, долають всі вершини.
Нещасні гідність заживо в пітьму ховають.
Щасливі-щирі, навіть коли заздрість в спину.