На білому коні приїхала красуня,
Із сивої хмарини посипав білий пух,
Від осені-чаклуні лишилося відлуння –
Про це співає вітер й досі ще не вщух.
Ось вийшла біла краля з саночок-карети,
А кучер біловусий руку їй подав,
І привезла з собою білії намети.
Ще й пух з тієї хмари землю присипав.
Пройшлася біла фея садом і лісами,
Махнула на всі боки білим рукавом –
Світленькі килимочки стеляться стежками,
Ще й приведе морози перед Йорданом.
Так ходить-походжає, зіроньками сипле,
Ті білі намистинки з рукавів летять.
Бо це заняття кралі ще від роду звикле,
І досвіду у цьому їй не переймать.
Всі білі намистини з вітерцем танцюють,
Краси такої навіть у казках нема.
Ще й срібні візерунки всюди розмалюють
Кучер біловусий й красунечка зима.
А коник білогривий поряд з нею ходить
І саночки-карету завжди подає,
Ще й з вітром-морозенком нам пісні заводить
Й білесенького снігу всюди додає.
15.01.2021 р.