Насторожила нiч вуха...

Ирина Боговина
         ***
Насторожила ніч вуха,
Під вікном про всіх все слуха,
Скло дзижчить неначе муха,
Морозенко в вікна дмуха,
Видува тепло крізь рами,
Стрій, шеренги йдуть рядами...
Чай вирує, тепло в кухні,
Пиріжечки пишні, пухлі,
Молоко, сметана в кухлі,
Їж, пий в волю від душі...
Тепло, затишно та мило,
Сядь, всю ніч пиши вірші,
Пробуй риму, пробуй сили,
Пиріжками не гріши...
Хочеш - літо пригадай,
Степ,що квітами весь диха,
Ліс гойдає віти зтиха,
Славить птаха рідний край!..
Скаженіє літня спека,
Випромінює тепло,
В гай тікай від небезпеки,
Там знайди дубів шатро...
Виглядай, мов сірий зайчик,
З прохолодного кутка-
Чи траву в"яжи на пальчик,
Чи на смак скуштуй листка...
Чи впіймай в траві мурашку,
Хай поїсть з акацій кашки,
Бався з "сонечком" у квітах,
Відпусти злетіть до діток...
Босоніж мандруй у полі
У зелених пшеницях,
Порахуй яскраві зорі,
Віднайди чумацький шлях...
Серед всіх доріг з мільйону,
Де росли дітьми в степах,
Лиш єдина зніме втому,
Понесе вас на руках...
Очі хусткою в"яжи,
Взнаю стежку ту знайому,
Бо вона веде додому,
Що чекає нас завжди!..
Тиша, темно, ніч долуга,
Купа зошитів, вірші,
Ніч морозна в вікна дмуха,
Сіє снігом на дахи...

         ***