У мушлю часу сонце заховалось,
від сяйва зір крутилась голова,
і в тиші забриніли, як здавалось,
іще ніким не сказані слова…
Відкрив обійми вересневий вечір
і оксамитом ніжно огорнув
такі тендітні, аж прозорі, плечі,
перетворивши втечу… у мАну.
Ману позицій, поглядів і хисту.
Війну вівЕнді мОдусів, цитат
чи осені стрімкого падолисту,
манірності і марнотИ утрат…
Як довго я чекав тебе, жадана,
як надто швидко згіркнула халва!
Все сказано – упали з вуст неждано
серед зими несказані слова…