О, Місяць мудрий в різдвяній ночі
Читає Неба він алфавіт –
В метаморфозі свят-сірі очі
Пройдешнє бачать крізь білий світ...
...Заржали коні, на дибки стали –
Вже мимо ставу несуть мене.
Що ж там зозуленька накувала?
Колесам прийде ось-ось кінець.
Хтось навперейми – злякались люди –
Та все скінчилося без біди…
Прості герої є в нас повсюди.
Різдвяний Місяць все тче сліди…
…Десь за ярами – поля і села,
Дзвіниця, зорі і синій бір…
Все безтурботне життя веселе –
Ріку і Сонце у дар тобі…
А скільки неба, тепла і ласки!
Кришталь джерельний у смак води…
Вже й стрічний усміх бабці Палажки,
Весіннім цвітом п’янять сади…
Чаклун, чи Місяць в різдвяній ночі,
Лице таємне – чарує з хмар...
Що, наш супутнику, напророчиш
В цім двадцять першім й пришлеш нам в дар?
07.01.2013 – 2021р.р.