І знову той відлік - хвилини.
І знову той відлік - дні.
Ми завжди комусь потрібні.
І завжди собі одні.
Зливаємо часу ріки,
В засміченний мріями став.
Який з кожним роком відліку,
Болотом вже майже став.
Покрився буденним мотлохом.
Джерела немають сили.
Залишились тільки спогади,
Як нас, і як ми любили...