Звёздный час (Всеволод Татаренко)
Дождь.
В небе облака.
В лужах пузырей шрапнель.
В ночь
превращается закат,
Удлиняя тени на стене.
Стих,
словно белый стих,
Лепет капель дождевых.
Мгла
наши обняла тела,
Звёзды из гранёного стекла.
Это наш звёздный час.
Это время для нас.
На рассвете
Волосы ерошит ветер,
Треплет веки сомкнутых глаз.
Воздух густ и тягуч,
Как горячий сургуч.
Клочья ночи.
Утро цвета перламутра.
На щеке твоей солнца луч.
Днём
за моим окном
Небо ярко-синее.
Днём
кажется забытым сном
Молний ломаные линии.
Чист
белоснежный лист.
И сжимая в пальцах гриф,
Я слышу, как в висках стучит
Слабый пульс ещё не ясных рифм.
Это наш звёздный час.
Это время для нас.
На рассвете
Волосы ерошит ветер,
Треплет веки сомкнутых глаз.
Воздух густ и тягуч,
Как горячий сургуч.
Клочья ночи.
Утро цвета перламутра.
На щеке твоей солнца луч.
Это наш звёздный час.
Это время для нас.
На рассвете
Волосы ерошит ветер,
Треплет веки сомкнутых глаз.
Українською:
Дощ. Хмарна далечiнь.
У калюжах бульбашок кипiнь.
Захiд обертається на ніч,
Здовшуючi тiнi на стiнi.
Стихнув, мов білий вiрш,
Белькіт крапель дощових.
Мла наші обійме тіла.
Зорі з огранованого скла.
Це наш зоряний час.
Це година для нас.
З світлом сонця
Вітер куйовдить волосся,
Вiй торкається раз-по-раз.
Так повітря густе,
Наче медом пливте.
Тануть тіні.
Ранок кольору перлини.
Сонця промінь до тебе льне.
Вдень за моїм вікном
Небо синє–синє є.
Вдень мареться забутим сном
Блискавок ламані лінії.
Біл аркуш наче сніг.
І стискаючи у пальцях гриф,
Я чую, як у скроні бьє
Слабкий пульс ще невиразних рим.
Це наш зоряний час.
Це година для нас.
З світлом сонця
Вітер куйовдить волосся,
Вiй торкається раз-по-раз.
Вкрай повітря густе,
Наче соняшний мед.
Клапті ночі,
Світ ранковий кольоровий.
На щоці твоїй промінець.
Втім повітря густе,
Наче соняшний мед.
Тануть тіні.
Ранок кольору перлини.
До щоки твоїй промінь льне.
Як повітря густе,
Наче тісто їсте.
Статки ночі,
Світ ранковий кольоровий.
На щоці твоїй промінь йде.
Дощ. Хмари угорi.
У калюжах бульбашок кипiнь.
Схил обертається на ніч,
Здовшуючi тiнi на стiнi.
Стихнув, мов білий вiрш,
Белькіт крапель дощових.
Мла наші обійме тіла.
Зорі з огранованого скла.
Це наш зоряний час.
Це година для нас.
З світлом сонця
Вітер куйовдить волосся,
Вiй торкається раз-по-раз.
Так повітря густе,
Наче хутром пливсте.
Тануть тіні.
Ранок кольору перлини.
Сонця промінь до тебе льне.
Двом за моїм вікном
Небо вдень яскраво-синє є.
Двом мареться забутим сном
Блискавок ізламні лінії.
Біл чистий аркуш слів.
І стискаючи у пальцях гриф,
Я чую, як у скроні бьє
Слабкий пульс ще невиразних рим.
Це наш зоряний час.
Це година для нас.
З світлом сонця
Вітер куйовдить волосся,
Вiй торкається раз-по-раз.
Так повітря густе,
Наче медом пливсте.
Тануть тіні.
Ранок кольору перлини.
Сонця промінь до тебе льне.