Було, було…ще й як було,
Усього й не збагнути.
Лягло вже й срібло на чоло…
Коли ж все встигло бути?
Нектар блаженства і полин,
Колючий терен, хвилі…
Усе змолов життєвий млин:
Він був до всього в силі.
Було кохання, є й тепер,
В нім потонув назавжди,
Його ти з пам’яті не стер…
Тут ніде діти правди.
А всі шторми й дев’ятий вал,
Розчарування й штилі…
Тримав й тримаєш свій штурвал,
Усі долаєш милі.
В житті твоїм горить маяк,
Який не загасає,
Тобі дає і світло й знак,
Бо все життя кохає.
Нехай горять усі вогні
І вказують дорогу,
Щоб не почув ніколи – «Ні!»…
За все подякуй Богу.
28.12.2020 р.