Барвінок вьється понад ланом...
Душа як спеп моя, в цвіту...
Нема там заздрощів з обманом..
Там видно все, все на виду...
Виликий простір очі ріже...
Кульбабка, цвітом розцвіла...
Там пахне так, повітря свіже...
Я відійшов лишь, від села...
Різномаїття трав, чарує...
І жайворонка, ніжний клич...
Усе, усе в мені, лікує...
Яка чудова, гарна ніч...
І я промчусь, неначе сяйво...
Лишь сяду верхи на коня...
Нехай несе, не буде зайво...
По степу в двох, лиш він да я...
Копитів стук, шумить над гаєм...
Злякавшись, перепел взлетів...
Мій рідний край, хай буде раєм...
Для всiх... для доньок і братів...