Роздум саджу на ланцюжок
Та відпускаю для забави
Він на нехрещених стежках
В обійми враз попав уяви
І п*є без міри марноту
І пафосу великий кухоль
В друзі записує біду
Не маючи краплини слуху
Вертається себе забув
В ріп*ї неначе пес бездомний
І п*є життя гірку ропу
На самому краю безодні.