Спіймала промінь сонячний трава
І зеленню його обдарувала.
І виповзають тихо з рукава
Слова, що до сьогодні я ховала.
Тобі, як подих кину я в лице
І упадуть під ноги каменепадом.
І прошепочу тихо: ось усе,
Що мала я, мій нездійсненний ладо.
Облиш. Забула. Пам*ять на замок.
Вітри одплачуть. Сни не потурбують…
Я на відмінно вивчила урок
І ні за чим вже більше не жалкую.