Мара Белчева
КНИГА ЖИТТЯ
Ти нам велику книгу дав, о Боже!
Всю прочитати – стачило б життя!
Чи всяк її попогортати зможе:
плачі і сміх маленького дитя,
блаженний усміх запашного квіття,
юнак, що орлі крила розправля,
священні співи, що дарує віття,
смиренні золоті навкруг поля;
агнців німих катюги, поторочі,
і любострастя, що хробак з’їда,
надії й віри величезні очі
і праведника стишена хода;
і світлячків, що в надрах скель свічею,
й Чумацький Шлях – ним стеляться сонця,
веселка – міст яскравий над землею –
й готові завжди до жертов серця;
і глибочезне око океану,
і совість, що в імлі нам шлях кладе,
і пітьми таємниця нездоланна,
й незмінний шлях, що до Христа веде.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
КНИГА НА ЖИВОТА
Голяма книга дал си ни, о Боже!
Един живот как да я изчете?
Дори да я прелисти той неможе:
плача, смеха на малкото дете,
блаженната усмивка на цветята,
на юноша орловите крила,
свещенния напев на дървесата,
смирението на златните поля;
палачите на агънцата неми,
сластта, която червея гризе,
на вярата зениците големи,
на праведния тихите нозе;
светулките в недрата на скалите,
по млечни път постланите слънца,
дъгата – шарен мост над висините,
за жертва оплодените сърдца;
дълбокото око на океана,
и съвестта във мрака ни звезда,
на мрака тайната неотгадана,
и пътя на Голгота към Христа.