***

Лариса Опанасенко
Легка хода засніженого ранку
Легкий порив відірваний від суті
Для чого перевтомлювать світанки
Якщо вони прозоро-незабутні

Сніжить і дихає морозом день притихлий
Сніжинки ловить у долоні надвечір’я
Спостерігати за красою ми не звикли
Не помічаємо на небі ті сузір’я

Що нам дають підказки на майбутнє
Що вже із всесвітом переплелися
І навіть стали вічністю і суттю
Бо певно мрії не усі збулися