Червона калина, в тому не винна.
Що квітне весною, десь на розпутті.
Неначе дівчина, серденьком лине.
В міцних обіймах, її держуть пута.
Красується літом, в зелених вітах,
І, пишним букетом зве нас до садків.
Приваблює всіх, своїм білим цвітом.
Ніжним, пахучим, водночас і терпким.
Залишиться в серці літніми мріями.
І, знову в них буде, калиновий рай.
Розвіє сум зимовими днинами.
З калини червоної, цілющий чай.
Її ягода кольору винного.
Тисячоліттями смакує вустам.
І, кисло - гіркий присмак єдиний.
Крокує і далі з нашим життям.