***

Хіба знала вона сміх дитинства?..
По дзвінку починався всяк день.
Було в долі багато злочинства,
Дуже мало було в ній  пісень.

Мені снилися ті її очі,
Винуваті та рідні такі.
Вони снилися кожної ночі,
Сни були невеселі, важкі.

Сукню бачила довгу казенну,
В ній ходила вона кожен день.
І колону дітей ту страшенну,
А дзвіночок дзвенів дзень - дзелень.

Мені снились не лише ті очі,
А й відрізана довга коса.
Сльози снилися чисті, дівочі,
Сивий дощ та святі небеса.

Час минув, поборола я долю.
Вже в минуле нема вороття.
Та знайомі ті очі до болю,
Буду бачити в снах все життя.

(Дні боротьби з хворобою в далекому м.Сокаль.Мені було 12 років.)
(фото з межі)