Вірші потрібно писати вже тому,
що вірші – мов діти, у віршів є душі.
Вірші – це те, що непідвладне уму.
Вірші – це те, що і хочеш, і мусиш.
Спробуйте написати через силу хоч щось,
хоч один рядок, навіть дуже красивий.
Лише читач скаже, наскільки вам вдалось:
написане через силу – і читатимуть через силу.
Дослухайся душею до справжнього вірша ходи,
і вірш почує тебе, коли ви створені один для одного...
І вірші потрібно писати навіть тоді,
коли після першого не напишеш більше жодного...