Розлита сріблом глупа ніч,
Бо місяць в повні.
І голосно співає сич,
Геть невгамовний.
Дрижать в нагострених вітрах
Листки осикові.
І, ніби платиновий прах,
Луна розсипана,-
Кришится металевий квиль
Над степом зоряним,
Подібно метроному хвиль,
Ще й ще півторений.
І тане в небі, як свіча,
Як дим, як спомини,
Жалобне скиглення сича,
Відчаю сповнене.