( Пам'яті Людочки Близнюк )
Так рано за межу життя ступила
І птахою полинула від нас.
Людмилочка життя дуже любила…
Чому настав у засвіти йти час?
За обрієм, за хмарами красуня,
Там Ангели їй руки подали.
Від співу залишилося відлуння…
Едемським садом птаху повели.
Межа холодна десь за видноколом,
Життя там інше, інші там стежки.
Із Ангельським співатиме вже хором
Й читатиме вже інші там книжки.
Покликали Людмилочку так рано.
Невже не знали скільки їй років?
Лишився щем й болюча дуже рана
І в пам’яті – дзвінкий красивий спів.
16.11.2020 р.