Життя початкує власну частку Вічности: ну, то й — щастИ???
І не чекай кінця кінців: по початки гнать гінців; й прихопить отам — вінців??
Та й кому куди: бо сАме життя за поріг, нЕчисті по ріг; і вже — ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня?
що чекаєм, — інший час:
нижче вищеє терпіння;
нащось й вічне голосІння, —
мов для нього голос в нас!
чи душІ волІлось, — ні:
бо велІлося, буть в тілі;
а тілА ж зухвало-смілі, —
то й не служать їй, в борні!!
це Голгофа, — це життя:
й надміцні кайдани волі;
й що не всІяне в цім полі, —
і не зІйде в Майбуття!!!