(Пам'яті Людочки Близнюк)
Одірвалось крило в «Горислави»
Й полетіло за обрій воно,
Вже затихло звучання октави…
І влетіло в небесне вікно.
Плаче й тужить крило, що зосталось,
І не знає, як дальше літать,
Бо раптово життя обірвалось…
Нашій птасі в землі спочивать.
Як же боляче й прикро це знати,
В це повірити важко усім.
В хорі Ангельськім буде співати…
Світлу пам’ять у серці несім.
Наша рідна співочая пташко,
Оселися в Едемськім саду.
Нам прикро без тебе і важко –
Загубили тебе молоду.
Рветься в шмаття від болю серденько,
Сльози-ріки невпинно течуть,
Бо Людмилочку нашу рідненьку
Ми не зможемо більше почуть.
Не співатиме більше ця птаха,
Не дзвенітиме голос дзвінком,
Не зробить крило це розмаху…
Наша Людочка спить вічним сном.
15.11.2020 р.