Немає серед нас вже більше птахи,
Немає Гориславоньки уже.
Страшная звістка, шкірою мурахи…
Надіялись – Всевишній вбереже.
Господь покликав Людочку у небо,
Там Ангели на лірі грають їй,
Тепер тільки молитва птасі треба
І світла пам’ять квітці дорогій.
Так дуже швидко свічка догоріла…
Домівкою хай стануть Небеса.
Творити рвалась, жити так хотіла…
Навік зів’яла Людочка-краса.
Більш не почуєм голосу-дзвіночка,
Не линутиме пісня з милих вуст,
Не задзвенить, немов вода з струмочка…
Думками тільки в спогади несусь.
Не сяде під калину в холодочку
І усмішку не зможе дарувать.
А гілка залишилась без листочка…
Співочій птасі з Богом спочивать.
14.11.2020 р.