* * *
Буду ходить - туманіти,
будуть сади гомоніти.
Будуть стовпи телеграфні густи
тільки тому, що далекий ти.
Будуть приходить чужі листи,
буде приходить хтось - не ти.
Буду стрічати я - не я,
буде стрічати туга моя.
* * *
Буду ходить - как в тумане,
будут сады разговаривать.
Будут гудеть телеграфно столбы
лишь потому, что далёкий ты.
Будут чужие письма-листы,
кто-то придёт ко мне – но не ты.
Буду встречать их... я - не я…
Будет встречать их – тоска моя.
************************************
***
Простіше простого - зустрітись
в юнацькі дні,
в хороші дні,
спинитись,
пильно придивитись
і покохатися...
Так ні!
Було потрібно розминатись
на десять зим, на десять літ.
Було потрібно подаватись
одне до одного в обхід.
Забути марення квітчасті,
пізнати смуток самоти
і, вже зневірившись у щасті,
впритул до щастя підійти.
* * *
Простого проще - встрече сбыться
в весенний день
чудесных лет,
остаться,
чуду подивиться
и полюбиться нам...
Так нет!
Нам нужно было расставаться
на десять зим, на десять лет.
Нам нужно было пробираться
друг к другу, обойдя весь свет.
Забыть мечты свои цветастые,
быть одинокими в пути,
потом, поставив крест на счастье,
вплотную к счастью подойти.