А очі повні сліз,
Але ти їх не бачиш…
Плакучий верболіз,
На дубі ворон кряче.
Співали ще й вітри
Нам пісню про кохання.
Ти з пам’яті зітри
Свої слова зізнання.
Не щирими були,
А мала я надію,
Кохання спопелив,
Розбив мою ти мрію.
Я сяду над ставком,
З веброю там поплачу,
Стежиною садком
Наздожену удачу.
Не бачиш сліз моїх,
Не чуєш голосіння.
Шлях не туди проліг,
Не те росте коріння.
Вмиваюся слізьми,
Розпука серце крає,
Слова назад візьми –
Обман місця не має.
Всі сльози на вітрах
Розвіються росою.
Тепер, хіба що, в снах
Зустрінемось з тобою.
Забуть не зможу я
Твого обману й зради.
Лиш пісня солов’я
Додасть мені розради.
13.04.2020 р.