У передзим’я тло розмови
Терпке, неначе як вино,
Хоч ніч у змові із зимою,-
У літо раптом завело…
Де цвіркуни в пахучих травах,
Спекотна ніч і зорепад,
І ще далеко у загравах
Рудий ховався листопад.
У перемовин похвилинних
Колись не сказані слова, -
У передсніжжі вже неспинні,
І рветься часу тятива.
Відпий ковток, і я потому,
Солодкий трунок на устах
Розвіє сум, а денну втому
Жаданні руки на плечах.