Любисток —
так і приска,
Весна —
так і п’янить.
А ти рипиш, мов приском,
Хитка підземна кліть.
Пора, пора угору
З пітьми, де зблиски віч,
Де, наче після мору,
Тягар не пада з пліч.
Рубав чи коногонив,
Мугикав чи стогнав,
Угору, брате,
вгору —
Чого ловити ґав!
Цупка бентежить вістка,
Як аріадни нить:
Любисток —
так і приска,
Весна —
так і п’янить.
Не все іще убито,
Не все іржа іще.
Геть блок-пости і мита
З їх матом і плачем!
«Угору!
Прорвемося!» —
Підспівує і трос.
Запилене волосся
Аж сяйвом узялось.
(Із книги "Внуки грому", 2019)