Наша мова - не "шароварна",
Не скиглива і не тривожна.
Наша мова - козацька, славна!
Як і нація - непереможна!
В ній і ніжність пісень чарівних,
Шелест стиглого в полі жита.
В ній - простори з прадавна вільних
Хліборобів, що люблять жити!
Але є в ній ненависть люті
До ворожої сили злої.
Є Герої в ній незабуті,
Клекіт зброї в боях з ордою.
Наша мова - найкраща в світі
Українцю, де б він ни мешкав!
Нашій мові дарую квіти
В День святковий! Всім іншим - решта...
Юрій Павлович Зозуля,
чудовий поет, талантом якого я захоплююсь,
написав вірш за мотивом мого твору
й дозволив розмістити його на моїй сторінці.
З радістю пропоную до уваги читачів.
СУЦВІТТЯ
Юрий Павлович Зозуля.
наша Мова — не "шароварна"...
не манірна, чи неспроможна...
яка мова, — козацька, славна!
така й Нація: й переможна!
щирі дУші — в піснях чарІвних...
в лУнах*, пряжених небом в жито...
ці простори — з прадавньо вільних!
й хлібодарні над Боже мито!
а спроможні й — постати в люті...
до ворожої сили злої...
й не забуті, — ані герої!
ані клекіт горлом: до зброї!
Ненька й Мова — найрідні в світі...
й сповивали ж, й ся роздавали...
та найближча Рідня — в суцвітті!
й найстійкіша... які б навали!
*) за значеннями відгомону, відблиску