***
І не минає, не минає!
І вже, напевно, не мине.
Тривога душу розпинає:
а що, як любиш не мене?
Я по-латині: аморе, амо!
Невже від цього рятунку немає?
А море, мамо,
а море, мамо, теж не минає.
А море, амо, аморе, амо,
Аморе, амо! А ти єдин.
Я обламаю хвилинам пальці,
Щоб не сплітались в печаль годин.
Розпались хмари на міліграми,
і всох колодязь каламаря.
Куди забігти? Аморе, амо…
На карті місяця теж моря.
Чманіє сад од квітучої рясності.
Іду, збиваю росу хвощів…
Море Кризисів.
Море Ясності.
Море Дощів.
**********************************
***
И не проходит, так бывает!
Не отличив день ото дня,
Тревога душу распинает:
а если любишь не меня?
Я по-латыни: аморэ, амо !
Ужель спасения нет, не бывает?
А море, мама,
а море, мама, не высыхает?
А море, амо, аморэ, амо,
Аморэ, амо! Я? Ты? Одно?
Минутам пальцы я обломаю,
Чтоб не сплетались в печаль годов.
Распались тучи на миллиграммы,
Чернил колодец усох не зря…
Куда бежать мне? Аморэ, амо ...
На карте месяца те ж моря.
Балдеет сад от цветочной обильности.
Иду, сбиваю росу с хвощей ...
А Море - Ясности.
А Море - Кризисов.
Море -
Дождей….