Не бережлива і не жадібна
Ця пані - Осінь Листопадівна.
Все золото, яке надбала,
Чомусь у скрині не ховала,
Стелила землю килимами,
Дощі любила і тумани
Дивачка! Літу й сонцю зрадила
Така ця пані Листопадівна...
Дивлюсь, як ходить із сумОю
Ще й прикривається пітьмою,
І молиться весь час у тиші,
Листки перебирає й пише
Пісні свої. Вони казкові -
Не розумію з них ні слова.
Лиш вітер, приятель крилатий
Їх може гарно проспівати.
Не бережливая и не жадная
Эта дама - Осень Листопадная.
Злато, что с деревьев попадало,
Почему-то в сундук не прятала.
Застелила всю землю коврами
И любила туманы с дождями,
Изменила чудачка лету
Листопадная дама эта.
Я смотрю, ходит дама с сумою
Да ещё прикрывается тьмою,
В тишине пытаясь молиться.
Лист опавший её страница.
Песни пишет - сказок основа.
Не могу в них понять ни слова.
Только ветер, дружок крылатый,
Напевает те песни у хаты.