http://stihi.ru/2020/10/31/5649
Оригiнал:
Прийми, Господь, мою примхливу суть,
Яку сама не в змозі я збагнуть -
І тихо, подумки...І поспіхом, з розгону -
Напевно, маю мучитись до скону?
Тебе читаю - серденько співа...
І тішуся...Чень зайві всі слова?
Пожадано єством вразливо лину
Навстіжністю своєю щохвилинно
У Божий скарб, який бере у бран, -
Розвиднює він помилок туман
Євангельськими Притчами на диво,
Що кличуть в мрійну далечінь вабливо,
Де жевріє моя Весна осіння
І хміль п'янить терпкого потрясіння!
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Прими, Господь: суть противоречива.
Сама себя не в силах я понять…
И тихо, мысленно…и в спешке, торопливо –
Сие до гроба, видимо...Как знать?
Тебя читаю – в сердце песня млеет…
И тешусь я…и лишни все слова?
Всем естеством я льну, как от елея,
Распахнуто, взахлёб, дыша едва,
В тот Божий дар, какой сполна пленяет,
Рассеяв заблуждений всех туман.
Евангельские притчи манят, знаю,
Влекут меня в мечтаний океан,
Где теплится Весна моя – осенней
И терпко хмель пьянит от потрясений.
Аватар: фото
Автора оригинала