http://stihi.ru/2020/10/31/5649
"Зато я знаю,
суть ученья в этом –
В словах пустых –
их лучше б промолчать,
А просто наугад
идти по свету
И в ваши окна
тёмные стучать".
Анатолий Матвийчук.
Прими, Господь, мою чудную суть…
Самой её постичь бы как-нибудь –
Не второпях, а вдумчиво, с раденьем,
Да, видно, так и буду в неведЕнье.
Тебя читаю – и душа поёт,
И радуюсь, готовая в полёт,
Я страстно естеством покорным лину
К Тебе своей открытостью невинной.
Сокровище Твоё, кто дар постиг,
Туман ошибок разгоняет вмиг
Евангельскими Притчами на диво,
Они зовут туда миролюбиво,
Где расцвела Весна моя осенняя,
Чей терпкий хмель пьянит до потрясения!
Оригинал
"Зате я знаю,
В чому суть вчення,
Де всі слова безсилі
І даремні, -
Це просто йти
По світу навмання
І стукати
У ваші вікна темні."
Анатолій Матвійчук
Прийми, Господь, мою примхливу суть,
Яку сама не в змозі я збагнуть -
І тихо, подумки...І поспіхом, з розгону -
Напевно, маю мучитись до скону?
Тебе читаю - серденько співа...
І тішуся...Чень зайві всі слова?
Пожадано єством вразливо лину
Навстіжністю своєю щохвилинно
У Божий скарб, який бере у бран, -
Розвиднює він помилок туман
Євангельськими Притчами на диво,
Що кличуть в мрійну далечінь вабливо,
Де жевріє моя Весна осіння
І хміль п'янить терпкого потрясіння!
На фото Маргарита Метелецкая.