Мойсей Фішбейн
ПОЕЗІЯ
Пам’яті Леоніда Первомайського
З далеких захмарених царин —
Нестримно — назустріч мені —
Мов той вузькоокий татарин
На оскаженілім коні —
Повісмами білими грива —
Крізь темряву дику століть —
В своєму шаленстві щаслива —
Захмарена темрява мчить —
Невпинна — первісна — жорстока —
Жахна — неминуча — важка —
Сліпа і таки вузькоока —
Подібна до кочовика —
І нищить — і трощить — а зрана
В печальних очах дикуна:
Незаймана і невблаганна
Повсюди лежить білина.
1973 р., Київ
Моисей Фишбейн
Поэзия
Памяти Леонида Первомайского
Из черных, нездешних окраин
Безумным галопом ко мне,
Как-будто раскосый татарин
На остервенелом коне
С косматою, белою гривой,
Сквозь тусклость столетий сама
Неистово и горделиво
Летит непроглядная тьма.
Жестока, груба, первобытна,
Слепа, неизбежна, грузна
И в буйстве своем ненасытна,
Подобно ордынцу, она
Крушит всё вокруг, а под утро –
Уже под пятой тишины.
А в диких глазах – неприступный,
Нетронутый свет белизны.
1973 г. Киев