Відпусти і змирись - закІнчилось літо,
Прозвучав той романс, що ти склав навесні,
Он листочки жовтіють, хоч сонцем зігріті,
Хмари линуть у небо тривожно - сумні.
Нам життя дарувало радість і втіху,
Навіть зорі летіли у серпні до ніг!
Просто осінь прийшла, та цеж бо не лихо,
Осінь - підсумок наших життєвих доріг...
Все минає, а осінь трішки сумує,
І за комір мені сипле краплі дощу.
Протверезить... Холод, кажуть, навіть лікує,
Тож пробач , -- я гріхи твої теж відпущу.
Отпусти и смирись - ведь закончилось лето,
Отзвучал тот романс, что ты пел по весне,
Вон листочки желтеют, чуть солнцем согреты,
К небу льнут облака, боль глуша в вышине.
Жизнь дарила нам радости и утешенья,
Даже падали звёзды под осень у ног!
Просто осень пришла - это ведь не лишенье -
То итог нами пройденных в жизни дорог...
Всё проходит, и осень от грусти лепечет
И роняет дождинки за ворот с ольхи.
Отрезвит... Говорят, холод даже и лечит,
Так прости, - Я тебе отпускаю грехи.