Дахи жерстяні заблищали
Від крапель дощика дрібних.
Ми зранку ще його чекали,
А він з обіду лиш прибіг.
Зашарудів у жовтім листі,
За комір нишечком проліз
І на калиновім намисті
Завис разком прозорих сліз.
Зашторив все довкола сірим —
Немає просвіту ніде.
З ним осінь по Дніпрових схилах
На третє коло вже піде.
І в танці буде розкидати
Дощем намочене вбрання
Та, вже оголена, чекати
З Морозом білого коня...