Розтрощили з тобою всі глеки,
і спалили усі мости.
Не будуть уже лелеки
летіти до нас у ві сні...
Вони заблукали у часі,
у просторі, по той бік,
де ми з тобой були разом,
де не розчинялись в юрбі...
Де подих грів серце й душу,
де погляд казав більше слів...
Наразі забути мушу.
І прошу тебе: "Відпусти"...